We Carried the Soil with Us
Мисткині
- Катерина Мотильова-Бабінська
- Стефанія Бодня
- Кароліна Ускакович
- Анна Хвиль
Кураторка
- Даша Логвинова
Графічний дизйан
- Vita Kiewiet de Jonge
Виставка триватиме з 20.03.2026 до 10.05.2026
Катя Мотильова-Бабінська працює з аналоговою фотографією та опроміненням, дозволяючи пошкодженню увійти в саму плівку - так кожне зображення стає водночас і реліквією, і руїною.
Катя Мотильова-Бабінська - візуальна мисткиня та дослідниця. Народилася в Луганську, нині живе й працює в Гаазі. У своїй практиці вона поєднує аналогову фотографію, роботу з архівами та книжковими формами, повертаючись до моментів, коли контроль вислизає, а реальність не піддається «охайному» поясненню чи впорядкуванню. Її робота уважна до тихих, буденних систем насильства - і до особистої ціни, яку люди платять, живучи в їхніх наслідках.
Проєкт Decay of Matter входить у виставку як забруднений шепіт. Він проходить крізь постіндустріальні ландшафти Східної України - місця, де історія, довкілля й пам’ять нашаровуються так щільно, що межі між ними стираються. Поштовхом стала маловідома подія 1979 року: так званий “мирний” ядерний вибух на сході Української РСР, який мав нібито покращити видобуток вугілля, але залишив по собі важкі й довготривалі екологічні наслідки. Мотильова-Бабінська фотографує степові рослини й піддає зображення опроміненню, дозволяючи руйнівним силам напряму втручатися в емульсію плівки. У результаті роботи коливаються між документом і абстракцією. Кожна фотографія стає водночас руїною і реліквією - свідченням, зміненим тими самими умовами, які воно намагається зафіксувати: ландшафтом, затиснутим між пам’яттю та мутацією.
Стефанія Бодня простежує «післяжиття» видобутку - від вугілля та сталі до неону, який живить глобальні технології, втискаючи попіл, вугілля й метал у матеріальну мову геотравми та влади.
Стефанія Бодня народилася на сході України й нині живе в Нідерландах. Вона працює на перетині мистецтва та дизайну. Її практика спирається на візуальну культуру, мову й політичні контексти. Бодня створює публікації, працює з типографікою та шрифтовим дизайном, розглядаючи графічний дизайн як форму комунікації. Її дослідницькі проєкти часто починаються з непомітного: із матеріалів і даних, що залишаються поза увагою. Вона уважно розплутує силові зв’язки між Сходом і Заходом - вузол матеріальності, технологій і структур, що вирішують, що (і хто) стає предметом видобутку, обігу та видимості.
Її стосунок до геополітики - не теорія, а прожитий досвід: вона зростала серед важкої промисловості, шахт і війни. У We Carried the Soil with Us Бодня дивиться на постіндустріальний ландшафт Східної України як на територію, де геологія прямо стикається із силою. Роботи вибудовують ланцюг видобутку: вугілля, чорна металургія, а далі - неон як побічний продукт виробництва сталі (спершу для військових потреб, згодом - для напівпровідників). До 2022 року Україна забезпечувала значну частку світових поставок неону; війна обірвала цей потік, адже великі виробництва, зокрема в Маріуполі, були зупинені. У цій роботі факти стають матерією: видно, як війна проходить крізь ланцюги постачання, крізь світло - і крізь саму землю.
Кароліна Ускакович наближає ґрунт до більш персонального: до документальної взаємності між поколіннями, де насіння томатів і онлайн-садівництво стають способом переживати війну через турботу.
Кароліна Ускакович - мультидисциплінарна режисерка, дизайнерка й мисткиня, яка працює на межі медіа, дизайну та дослідження. Її підхід сформували магістерська програма Non Linear Narrative в Королівській академії мистецтв у Гаазі та нинішні студії в Університеті Ноттінгема, де вона досліджує високотехнологічне фермерство. У своїй практиці Ускакович уважно розглядає зв’язки між природою, культурою й технологією, шукаючи форми, що здатні втримати і складність, і турботу. Рухаючись між експериментальним та документальним, вона ставить колаборацію в центр - як спосіб мислити знання тим, що вирощується разом.
У Boots on the Ground, Hands in the Soil Ускакович простежує інтимну лінію вирощування. Фільм розповідає про її зв’язок із бабусею Зоєю - українською пенсіонеркою, відданою некапіталістичному, селянському способу життя. Взимку 2021 року Кароліна отримує від Зої посилку з насінням помідорів - простим, але дбайливо зібраним і сповненим майбутнього. Коли наступний сезон перетинається з повномасштабним вторгненням Росії, вони все одно продовжують: доглядають свої городи онлайн - стежать за тим, як росте листя, звіряють погоду, говорять крізь невизначеність. Ґрунт стає їхньою спільною мовою на відстані - свідком і прихистком, утриманим у руках.
У роботі Анни Хвиль переплітаються домашнє й інфраструктурне, вона простежує, як «дім» відбудовується з фрагментів, голосів і проміжків між Україною та Нідерландами.
Анна Хвиль працює зі звуком, оповіддю та міськими маршрутами. Вона збирає аудіощоденники випадкових розмов і повсякденних акустичних ситуацій, а потім формує з цих матеріалів композиції, які переживаються під час спільної прогулянки. Через групові слухацькі перформанси, створені у взаємодії зі звуковим ландшафтом і фізичними середовищами публічних просторів, вона досліджує практики вшанування пам’яті та роль звуку в них: як слухання може творити спільні зв’язки і як воно здатне нести значення, яких не утримують зображення чи письмові свідчення.
У We Carried the Soil with Us Хвиль представляє When Forever Begins - триптих, сформований поворотними точками прожитого досвіду війни: початком, кінцем і полоном. Розмови переплітаються з вокальними звуками й фактурами щоденного життя, утворюючи композицію, що відсилає до музичних уявлень про час. Робота взаємодіє з політичною метафорою голосу поряд із художньою ідеєю контролю голосових зв’язок і діафрагми задля співу. Вона запрошує слухати одразу з двох протилежних перспектив: голосу свідка, який говорить про злочини, та голосу давнього музичного інструмента - двох регістрів пам’яті, утриманих у повітрі.
Разом ці роботи передають ґрунт від рослини до емульсії, від індустрії до подиху, від приватного ритуалу до геополітичного факту. Закорінена в українському досвіді та відкрита до ширшого сьогодення, виставка запитує, як ми носимо місця в тілі та звичках і який тимчасовий ґрунт може запропонувати мистецтво, без ілюзії остаточного підсумку.
Хочете дізнатися про події в межах цієї виставки? Повну програму знайдете в афіші.
We Carried the Soil with Us триватиме з 20.03.2026 до 10.05.2026. Безмежно вдячні мисткиням за участь у цій виставці.